Для розкрутки нового об'єднаного форуму я задам дещо старі для "Острова", але нові для ЛФ теми. Ці теми розраховані для людей з достатнім аналітичним розумом, які перш ніж витягати шаблю дещо подумають про резон цього. Тож даю уривки зі своєї книжки "Історія українського невігластва", які згарячу прошу не приписувати до непатріотичних. Тут будуть думки типу "І мертвим, і живим..." чи "Моісей" Франка.
Світе тихий, краю милий, моя Україно,
За що тебе сплюндровано, за що мамо гинеш.
Т.Шевченко. 1847 рік.
ВСТУП
Початок ХХІ століття. Цивілізоване суспільство продовжує свій прогресуючий поступ в розвитку. Європа, як той локомотив, своєю культурою веде перед в цьому, відшуковуючи кращі шляхи, аналізуючи свої помилки. Відійшли в минуле багатовікові протибо
рства Англії, Франції, Німеччини, цей шкідливий егоїзм середньові
ччя, віднайдено спільні позитивні риси, на базі яких, хоч і з деякими потугами, будуються Сполучені Штати Європи. Цей приклад європейської культури роз
носиться по всьому світу. Навіть віддалена Японія, відкинувши 100 років назад свій національний консерватизм, перейшла на європе
йські рейки, зберігши свої кращі здобутки попереднього життя.
Китай, зберігши основи конфуціанства та пристосувавши до них елементи марксизму, виводить свій народ на щаблі нинішньої цивілізації.
Чому ж ми, українці, так близькі територіально до культурних європейських центрів, але менш зрозумілі для них ніж ті ж японці чи китайці?
Україна - це Богом даний благодатний край, в якому панують невігластво та злидні, невизначеність та вимирання. Навкруги роз
кинулися ще далеко не виснажені плодородні землі, панує не найгі
рший клімат, достатній запас копалин, але мільйони здорових лю
дей бідкаються в пошуках заробітку для нормального життя. Пара
зитизм та культурна деградація донищують ту частину Європи, яка зветься Україною. Чому ми на даний час являємося одним із
най
ві
дстал
іших
народів континенту поряд з болгарами, білорусами, ро
сіянами чи молдаванами з румунами? Кого ми тільки не звинува
-
чуємо в наших бідах. Монголів, поляків, москалів, які загарбували нашу територію і паразитували на ній. Наших керманичів, нав'яза
них нам і вибраних нами - за їх шокуючу безвідповідальність. На
віть Бога клянемо за відсутність його співчуття. Ось тільки сам на
род не винимо, бо, бачите, він - "працелюбний та толерантний". Алогічність такого підходу очевидна на прикладі відносин людини та воші на ній. Але ж остання не винна, що людина допустила її до себе паразитувати. Тому будемо шукати причини в народі, починаючи з стану його та кожного із нас.